МЕДИЦИНА ПО-УКРАЇНСЬКИ

Нескінченні черги, купюри в кишеню, «липові» довідки, неточні діагнози, чи професіоналізм, порядність та відповідальність? Спробуємо знайти позитивне та негативне у сфері медичного обслуговування, а також розібратись у нових реформах.

У більшості з нас державні лікарні асоціюються саме з першим рядом характеристик, і звичайно, це не означає, що професіоналізм, порядність та відповідальність відсутні. Чи то «совок» у наших головах, коли ми за звичкою кладемо до кишені «сотку» медсестрі, чи то якась безрозсудність деяких медичних працівників, але факт залишається фактом – нашим лікарням ще є куди «рости» до рівня закордонних.

30 листопада 2016 року було ухвалено 10 постанов, які мають змінювати систему охорони здоров’я. «Затверджено 2 концепції – реформи фінансування системи охорони здоров’я та розвитку системи громадського здоров’я, – ухвалено постанову щодо утворення госпітальних округів, затверджено ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, постанову, що спрощує лікарням процес формування кошторисів», – опубліковано на сайті Міністерства охорони здоров’я України. Також на сайті можна переглянути 4 з 10 цих постанов.

Зміни начебто є, але, наприклад, щоб зробити довідку – треба пройти той шлях, холодними коридорами лікарні від «віконця» до «віконця», щоб якась тітонька у кожному з них поставила печать. Проте після 2-3 годин черг біля кабінетів це здається найлегшим «левелом».

На відміну від державних лікарень, довгих черг та «віконець» немає у приватних клініках. Проте комфортні умови тягнуть за собою немалі кошти пацієнтів.

«Наприкінці минулого року я пішла до лікаря-гінеколога у приватну клініку. Я здавала платні аналізи, приймала дорогі ліки. Коли через ці гормональні препарати у мене почались реальні проблеми зі здоров’ям, я вирішила терміново шукати нового спеціаліста. І знайшла у районній поліклініці чудового лікаря, яка провела якісне обстеження й спростувала страшний діагноз. Чи потрібно щось платити? Взагалі – ні, але я сама даю 100 гривень, коли приходжу на консультації. Так ставлення завжди буде хорошим», – розповідає киянка Мар’яна, 23 роки.

«Корупція в медичних державних установах починається з зарплатні. Медсестра з окладом у 1500 грн. не буде тебе обходити, поки ти їй не даси чогось хрусткого (я про хруст паперу). Їй нема на що жити, тому що, знаючи наші тарифи на комуналку, цих грошей не вистачить навіть на опалення», – говорить Анна, 19 років.

Зовсім нещодавно на сайті МОЗ України з’явився матеріал про те, хто і що може заважати реформам та як взагалі буде змінюватись проблема корупції у медицині: «Впровадження оплати за конкретну медичну послугу або пролікований випадок знищить хабарі в конвертах, які пацієнти зараз платять всім – від санітарки до головного лікаря. Між лікарем та пацієнтом не буде готівкових розрахунків і хворого на каталці не питатимуть чи є у його родичів гроші, аби заплатити за операцію».

Хочеться вірити, що так воно і буде. Реформування медичної сфери є одним з найважливіших кроків для України. Бо на що може претендувати країна, в якій медичні працівники не отримують належних коштів за свою роботу, а люди до останнього не йдуть до лікарень, бо нескінченні черги, купюри в кишеню…

Анастасія Халецька

One comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *