НЕ ГЕМІНҐВЕЙ, НЕ БРЕХТ, АЛЕ ДОСТОЙНО

Вистава «Посттравматична рапсодія. Хроніки» вистрелила. Тобто вдалася. Якраз 14 травня відбулася київська прем’єра – на Камерній сцені театру Франка. Можна сказати, Дмитро Корчинський має хист до драматургії.

Звісно, не Гемінґвей, але старина Гемі й не писав п’єс. І не Бертольд Брехт, хоча зонґи – сильна тема у виконанні кобзаря Тараса Компаніченка. Фабула п’єси моторошна: 791 рік іде війна. Після битви на річці Калка (на території сучасної Донецької области з монголами полягло теж 10 000 наших воїнів) війна не скінчилась і досі триває. Ясно одне, царство Московія згине, коли лусне на друзки. Сподіватися нема на кого. Сепаратиста-ватника й гітлерівського офіцера WW2 грає один і той самий актор, і цим сказано все. А сатиричний пасаж (за доктором Ломброзо) про вертольотчицю Савченку просто зробив мій вечір. Ґенерал Манштейн: –…Розвідка три дні поспіль приводила самих кімерійців – огидна публіка. Ще трапилася войовнича фрау з доби середньої бронзи, цікавий череп… (Тут стає портрет капітана Савченки). …Користувалася великою популярністю в штабі, десь зникла. Отже, ви все ще воюєте з Московією?

Незатасканий погляд на історію запропонував молодий драматург. Бійці різних століть зустрічаються на східному фронті в Іловайську 2014 року. Є про що погомоніти-подумати, між ділом забивши ватника мов свиню. Цікаві сентенції, проголошені автором устами героїв крізь віки. Від часів Українського культурологічного клюбу (УКК), відколи знаю автора п’єси, вона єдина цільна – і завершена! – річ, яку здійснив буремний молодий драматург Дмитро Корчинський.

Це винятково як на мене. Місцями патетично, але сарказм у бік Порошенка врівноважує виставу «Посттравматична рапсодія. Хроніки».

Раджу дивитися всю й негайно. Инакше з часом драматург стане клясиком. Дякую за запрошення. Крайня з фот – Брехт.

Дмитро Понамарчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *