ЗАПРАЦЮВАЛО: РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРШОГО ВРУЧЕННЯ “ЗОЛОТОЇ ДЗИГИ”

В Києві роздали перші “Золоті Дзиги” – національну кінопремію, яку присуджує Українська кіноакадемія. Усі ключові нагороди забрала мелодрама “Гніздо горлиці” Тараса Ткаченко, який очолює Національний союз кінематографістів. Загалом – роздача “дзиг” тягне лише на діагноз неньчиної кіноіндустрії. Сумно, що присуджувати нагороди в українському кіно сьогодні нема за що.

 

Перше та найголовніше: рішення довірити формування коротких списків номінантів в кожній категорії 15 членам правління Кіноакадемії здається сумнівним. Документальне кіно в Україні виглядає набагато пристойніше , але у фінальну номінацію “Кращий фільм року” потрапили тільки ігрові фільми .
Переможця в документальній номінації, “Головну роль” Сергія Буковского, можна дивитися без різі в очах і хапання за голову, на відміну від тріумфатора цього вечора, “Гнізда горлиці” Ткаченко.
На жаль, фронтранери “Золотої Дзиги” – фільм Ткаченко і “Моя бабуся Фані Каплан” – не дійшли до глядача в тому вигляді, в якому їх замислювали режисери. “Гніздо горлиці” мало трагічний фінал, який, можливо, надав би усім поневірянням героїв хоч якийсь сенс, але через наполягання дистриб’ютора кінцівку змінили. “Моя бабуся Фані Каплан” взагалі вийшла в прокат без внучки головної героїні. У зв’язку з цим неясно, за яку версію фільму сценаристи отримали нагороду – за повну або урізану.

Мабуть, велика частина кіноакадеміків не дивилася інші фільми в номінаціях, а проголосувала автоматично. Про це свідчить присудження усіх чотирьох акторських призів акторам з “Гнізда горлиці”. Заслугованним виглядає тільки приз для Линецкого , тому що він був дійсно великим актором, якому було нічого грати в “Гнізді горлиці”.

Кращий короткометражний фільм – “Кров’янка” – також отримав приз від жюрі національного конкурсу на кінофестивалі “Молодість”.
Цвях” Філіпа Сотниченко, здається, ніхто так і не зрозумів.
Справедливими здаються призи для “Живої ватры” – чаривна операторська робота, проте  Алла Загайкевич гідна бильшої кількості нагород.

Приз за кращу номінацію отримав “Микита Кожумяка”, проданий в прокат різних країн світу і це, очевидно, зачаровує жюрі.
Номінаціями, де цікаво щось обговорювати, залишаються категорії кращого документального і короткометражного кіно.
До документальної номінації увійшло п’ять якісних фільмів: “Українські шерифи”, “Головна роль”, “10 секунд”, “Жива ватра” і “Рідні”.
Загадка ,чому в короткометражній категорії залишилися тільки три фільми .
Номінантів було три, двоє з яких -комедії: “Голден лав” Павла Острикова і “Кров’янка” Аркадія Непиталюка. Перший – про любов, другий – про “зацементовані у свідомості стереотипи” . До слова, Непиталюка цього року виходить дебютний повний метр: “Припутни”, що ризикує стати хітом.
Третій номінант – “Цвях” Філіпа Сотниченко, про ностальгію і втрачені можливості.
Герої у трьох фільмах існують дуже органічно – чи в реальності українського села, жителі якого намагаються нагодувати єврейську дівчину кров’янкою, чи в епосі перших пострадянських років бурхливої еміграції.
Наостанок додам, що “Золота Дзига”, ініціативі якої можна безперервно симпатизувати, для національної нагороди в українському кіно їй ще не час.

Дар`я Мамалат

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *