ЗБІРНА ВИГРАЄ, АЛЕ ЧИ ГРАЄ?

Нещодавно, 11 червня, збірна України з футболу на чолі з Андрієм Шевченком на виїзді обіграла команду Фінляндії з мінімальним і доволі невпевненим рахунком 2:1. Матч відбувався в рамках відбору за вихід на Чемпіонат Світу-2018, що відбудеться в Росії. Результат здобутий і боротьба продовжується. Але чи гра на футбольному полі дає привід радіти цій перемозі нашої національної команди? Чи діють тактичні настанови Андрія Шевченка та його тренерського штабу? Це ми і дізнаємося.

Матч розпочався кволо та нецікаво для вболівальників, адже впродовж першого тайму обидві команди завдали лише декілька ударів по воротах одна одної. Та й ті не були гострими чи небезпечними. Після, мабуть, емоційної перерви з гарячкуватим Раулем Ріанчо, помічником Андрія Шевченка, який зазвичай слів не підбирає, коли йому щось не подобається в грі та взаємодії команди, наші хлопці вийшли  на другу половину гри більш мотивованими та зарядженими. Зустріч продовжилася, і збірна України забила гол. Євген Коноплянка на 51-й хвилині матчу відзначився голом на добиванні після удару Руслана Маліновського. Пізніше, вже після гри, «скромняга» Коноплянка, жаруючи, назвав себе Філіппо Індзагі, в колишньому легендарний італійський нападник. Проте фіни не довго пасли задніх та вже через 20 хвилин відквитали один м’яч у ворота Андрія П’ятова. Забив Йоель Пох’янпало. До речі, гол вийшов доволі курйозним. Андрій Шевченко, замінивши Євгена Селєзньова на більш молодого нападника київського «Динамо» Артема Бєсєдіна, отримав бажаний результат, не прогадавши із заміною. Після прострілу Артема Ракицького щойно вийшовший на заміну Бєсєдін головою відправив м’яч під дальню стійку воріт. 2:1 – рахунок, з яким і завершився матч. Перемога, але з осадом, чи не так?

Було помітно, що команда діяла незіграно та часом не знала, що робити в тих чи інших епізодах, атакуючи. Гравцям нашої збірної було важко атакувати позиційно та створювати гострі моменти біля воріт суперника. Крім цього, гра в обороні також бажала бути кращою та таких подібних «привозів», як у Коноплянки, варто було б уникати. Пуккі пробачив нашу збірну, не забивши, але Манджукіч чи Модріч навряд чи дадуть маху в подібній ситуації. Слід розуміти, що ми грали всього лише з фінами, а на полі спостерігалися справжні муки. А що ж робити далі? Як грати із зірковою Хорватією чи міцною Ісландією? Та й турки розслабитися не дозволять. Тренерський штаб на чолі з Андрієм Шевченком повинен добре попрацювати саме над ігровими аспектами української збірної, адже поки що не видно, за рахунок чого ми можемо перемогти наших прямих конкурентів у групі за вихід на ЧС-2018. Нині варто нам, футбольним уболівальникам, визнати, що конструктивної гри, відверто кажучи, у нашої національної команди немає. Ми просто перекатуємо м’яч на своїй половині поля. Вибігаючи ж в атаку на чужу половину поля, наші футболісти швидко втрачають круглого.

Звичайно, зрозуміло, що Шевченку дали цей відбірковий етап на формування нової команди, не вимагаючи результату тут і зараз, проте, зігравши шість матчів, нічого нового та позитивного в грі вболівальники не побачили. В порівнянні з Фоменко нинішній тренерський штаб лише омолодив склад, викликавши до лав збірної Матвієнка, Соболя, Бєсєдіна. Не зрозуміло, за рахунок яких награвань тактичних і схематичних збірна покращить якість власної гри на полі. Так, команда за словами головного тренера гратиме у «видовищний, атакуючий футбол». То можливо,  вже варто починати, Андріє Миколайовичу?

Владислав Політ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *