КВІТНИ ТАМ, ДЕ ВИСАДЖЕНИЙ

(продовження)

Бійці Української добровольчої армії. Світлина з архіву Максима Верховського.

Як називається ваша орґанізація?
– «Правий сектор» розділився на дві орґанізації. «Правий сектор» і
Добровольча українська армія – УДА. Тобто Ярош відділив себе від
«Правого сектору» у свій час. Ми пішли за Ярошем. Тоді з’явилася назва –
Єврейська рота Української добровольчої армії. Так і називалася: Євророта.
Разом з ізраїльтянами ми героїчно воювали за Широкине, в Мар’янці, в
инших гарячих точках.
– Які проблеми на фронті?
– Проблеми? О, були проблеми! Проблеми були з леґалізацією пацанів
– з леґалізацією взагалі всього цього руху добровольчого. Бо ми перебували
«на договорняках». Тобто Ярош домовлявся з Міністерством оборони, і ми
леґально захищали Україну від аґресора.
– А яка нині ситуація?
– Така сама. Ми напівлеґально перебуваємо у військових частинах.
Шістдесят двійка, наприклад, стоїть на Мар’янці. Вона дає нам свою зброю,
все своє, і ми якось її зброєю воюємо. Латаємо дірки. У них же нестача
людей.
Але мінус – який? Якщо хтось із наших гине у добровольчому рухові,
то його оформлюють так: волонтер, що загинув у зоні АТО. Тобто жадних
пільг.
– Я бачила на світлинах, що ти маєш ордени та відзнаки. Як тебе
представляти?
– Це все волонтерське. Держава нас ніяк не відзначила…
– Що треба Україні для перемоги на Донбасі?
– Чесно тобі скажу, не вистачає хитрости. Військової хитрости. Як
робить товариш Путін, коли каже, що «нас там нєту», так само і ми маємо
робити воєнні операції. Зрозуміло, що це будуть бойові втрати, але треба
діяти. Хитрістю й повільним просуванням. Адже дипломатичним шляхом з
цим товаришем нічого не вирішиш.
Щоби ситуація стала зрозумілою, скажу – ми до війни захоплювалися
воєнно-історичною реконструкцією. Не просто вдягали строї. Ми вивчали
історію. Тобто якщо ти кавалерійський підрозділ, то маєш знати, що робила кіннота, на яких фронтах воювала. Якщо ти енкаведист, то маєш знати, що
робить чекіст. Я дізнавався про чекістів, історію піднімав. Мені допомагали
занурюватися в архіви. Повір мені, чекісти на всю силу застосовували те, що
тепер називається інформаційною війною. Чекісти-емґебешники в 1945 році
хапнули архів Геббельса, де були ґрунтовні дослідження впливу інформації
на психіку, на мозок людини. Спочатку виграється війна за мозок, а потім за
все на світі. Я вивчав це задовго до 2014 року. Коли ж усе трапилось, я
зрозумів, що ми на межі катастрофи.
Що тепер треба робити? Принаймні, розкидавати Донецьком листівки
про те, що ворог насправді з иншого боку присунув, що саме з Московією
йде війна. І тихо робити свою справу…
Закінчення буде.

Розмову вела Марія Доценко.

Цей стяг, символ порозуміння між сіоністами та націоналістами в Україні, Максим вивісив у себе вдома. Світлина з архіву Максима Верховського
Доценко Марія

Отправить ответ

Оставьте первый комментарий!

avatar
  Subscribe  
Notify of