КВІТНИ ТАМ, ДЕ ВИСАДЖЕНИЙ

Традиція та обряд. Світлина з архіву Максима Верховського.

Закінчення розмови з бійцем єврейської чоти Української добровольчої армії Максимом на псевдо Верховський.

– Що ви робите поза фронтом?

– Мирна діяльність у нас теж є. Ми будуємо взаєморозуміння. Якщо подивитися на різні реґіони України, то в одному реґіоні антисемітизм дуже яскравий, а десь практично немає. Навіть побутового. Є люде, які добре ставляться до євреїв. Як починаєш вивчати, то виходить, що країна одна, а ставлення ріжне, з’ясовується – це залежить від самих євреїв. Тобто якщо євреї відкрито себе поводять, показують свою культуру, то ставлення до євреїв хороше. А там, де євреї закрили себе в ґетто, поводять себе як нелюди, відповідно і ставлення насторожене.

Можу навести приклад загальноукраїнського штибу. Наприклад, якщо вийти десь на вулицю й спитати людей: «Як ти ставишся до Ґройсмана?», то всі лаятимуть його, казатимуть: усі жиди – педерасти. Вибач за прямі слова. А спитай у пацанів на Рівненщині, у багатьох людей, навіть у націоналістів: «Хлопці, а ви з євреями воювали у «Правому секторі»? Як ви до них ставитеся?» Вам дадуть відповідь, що це охренінні люде. Тобто як євреї себе поводять, отаке до них і ставлення.

– Ти обіцяв мені розказати історію, як ховав мусульманина за єврейським обрядом.

– Було діло. Ця історія дуже цікава насправді. Я у себе в місті на Західній Україні працював перукарем. Вважаю, що я непоганий перукар, стрижу добре, і клієнтів у мене було достатньо. Приходить до мене один мусульманин підстригатися. Він із Самарканда. Дідусь. Не їв свинину, читав Коран, молився. Поки стриг, ми спілкувалися, не було ніяких складнощів.

І ось на якийсь час він пропав. Приходить його донька – Зульфія. І говорить, батько при смерті, у лікарні в реанімації. «Він хоче, щоби ви прийшли і за мусульманським обрядом його сповідували. Прочитали молитву».

Я зазирнув ув інтернет. Виходить, що коли мусульманин помирає, він сповідається, читає молитву, в якій треба мовити «Немає Бога крім Аллаха». Я не вірю, наприклад, у те, що Аллах – Бог. І я сказав доньці, що поважаю останню волю старого – це все, але не піду і говорити з ним не буду.

Через три дні вона знову приходить і каже, що дідусь іде, його практично немає. Але старому в реанімації було видіння. Він бачив людину в єврейському одязі, яка тримає мінору.

Його дружина була українкою, вона померла раніше, її поховали в селі на кладовищі. Родичі спочатку подзвонили у Хмельницький, де їм сказали, що заберуть його до себе, поховають у Хмельницькому за всіма мусульманськими законами. А він каже, що хоче, щоби його похоронили на православному кладовищі, поряд з дружиною, бо він її дуже любить. Але пам’ятник хай зроблять мусульманський. Імам відмовився і не приїхав до старого.

Донька каже, що це його остання воля, воля людини, яка помирає, щоб я, як представник юдейської віри, відправив службу.

Розумієш, людина була при смерті! Тим паче, видіння їй було. І я погодився.

Це треба було бачити! Багато людей знали, що він мусульманин. А його ховали на православному кладовищі. А я – єврей – весь обряд відслужив, правда, скорочено.

Перед цим зв’язався з мусульманською громадою. Кажу, хлопці, така ситуація. Вони відповіли, що дають добро, хоч як не і скімлили деякі питання. Я здзвонився з рабином. Він відповів, що нічого не знає, хай Всевишній владнає ситуацію.

Тож, дідуся поховав, як він просив. Як його виносили з під’їзду, його тричі опускали перед входом. А потім я на православному кладовищі читав юдейські молитви. Люде не зрозуміли взагалі, що відбувається. Тобто свята божевільня.

Професійний перукар. Світлина з архіву Максима Верховського.

Розмову вела Марія Доценко.

Доценко Марія

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о