ІСТОРИЧНИЙ ШОК

Модератор - член-кор Академії наук Віктор Даниленко. Світлина Інституту історії України НАН України.

ТРЕТЬОГО КВІТНЯ Інститут історії Академії наук зібрав круглий стіл на тему «Вячеслав Чорновіл: постать на тлі епохи» (ДО 80-РІЧЧЯ від дня народження, який сплинув 24 ГРУДНЯ). За круглий стіл сіли доктори, подекуди – кандидати історичних наук і пошукувачі наукових ступенів.

Член-кор Академії наук Віктор Даниленко, завідувач відділу історії України другої половини ХХ ст., виявися чуйним модератором, бо надав слово навіть не кандидатам наук, до когорти яких належу і я.

Ліворуч – член-кор Олександр Майборода, праворуч – доктор історії Станіслав Кульчицький. Світлина Інституту історії України НАН України.

Як Рух виріс із повзунків

Устрягати в дискусію сам Бог велів. Ось член-кор АН Олександр Майборода згадав, як на початку 90-х змушений був полишити свою ледь примітну (як на мене) роботу в Секретаріяті Народного Руху, бо Рух, бачте, «перетворювався» на партію.

У відповідь я змусив себе зауважити, що Рух – ніякий не перевертень. Він створювався як громадська орґанізація, був повзунком, а за три роки спинився на ноги, тобто доріс стати партією. А політична партія – це найвища стадія розвитку громадського об’єднання.

У буремні роки саме Вячеслав Чорновіл очолив процес, ставши кандидатом у президенти від Народного Руху. Навзаєм Рух пішов на зустріч пориву Вячеслава Чорновола стати партією (1992), з якою голова Руху виграв друге місце на парляментських виборах 1998 року. (Повторивши успіх президентського 91-го).

Зрештою, лиш як пан Майборода пішов, то Рух нічого не втратив (і слава Богу), а цей «рухівський дисидент» отримав шанс стати академіком…

Замість висновку

Ще один шок спіткав, коли почув з вуст одного «доцента», що Вячеслав Чорновіл не дотягував до «еталонного націоналіста» (у лапках визначення моє). Мов, не петрив на цьому,.. бо мало уваги приділяв проблємам націоналізму.

Змушений був знову довести, що Вячеслав Чорновіл розбирався в усих течіях українського націоналізму – Бандеризмові, Мельникизмі, Двійкаризмі тощо. (Бандерівці, до речі, підозрювали, що Вячеслав Чорновіл – суть Мельниківець. Ну то таке…)

Нагадаю деяким «доцентам», що Вячеслав Чорновіл не встрягав у суперечки між своїми, не був рупором жадної з течій націоналізму, бо сповідував одну залізну ідеологію – національно-демократичну, двома словами: “За українську Україну!”

Ось вам мій категоричний висновок: час вимагає заснувати Інститут національної демократії імені Вячеслава Чорновола!

Світлина Інституту історії України НАН України
Світлина Інституту історії України НАН України
Дмитро Понамарчук

Отправить ответ

avatar
  Subscribe  
Notify of