КВІТЕНЬ – ЦЕ НЕ ЛИШЕ ҐАҐАРІН

У моєму житті антикомуніста з пелюшок квітень – це прихід до влади демократів, зокрема, на теренах Неньки. Це прорив у всесвіт без комуністів, кравчуків, кучмів, бандитів, бариг тощо.
Першим некомуністом, що прийшов до влади на рівні области, став один із засновників Народного Руху України за перебудову (1989) Микола Яковина. Художник, що жив у Литві. На весь СССР він на той час був єдиний некомуніст, обраний головою обласної ради.

Це сталося 4 КВІТНЯ 1990 РОКУ. На установчій сесії його кандидатуру висунула новообрана депутатка – колишня санітарка УПА. Після обрання Микола Яковина давав мені інтерв’ю на другому поверсі в центральному готелі Івано-Франківська, де він мешкав навіть після обрання головою совітської влади в цілім краї.

12 КВІТНЯ 1990 РОКУ присягу голови Львівської обласної ради склав Вячеслав Чорновіл. Це зовсім инший феномен. Вячеслав Чорновіл став першим антикомуністом-антирадянщиком (політв’язнем і правозахисником), що очолив совітську владу у СССР. Блискучий журналіст і полеміст був не галичанином і не греко-католиком (а наддніпрянським і православним), про що мало хто знає досі. До речі, установча сесія перед ним обрала секретарем облради Володимира Парубія. Батько нинішнього голови Верховної Ради упродовж усього скликання працював на цій посаді (до 1994 року).

Нарешті 16 КВІТНЯ 1990 РОКУ у Жовтневому районі міста-героя СССР Одеси місцева рада народних депутатів обрала головою ще одного некомуніста – Едуарда Гурвіца, який очолював невеличку екокомпанію з офісом, що губився у міських нетрях. Діяльність Едуарда Гурвіца спонукала завідувача корпункту «Нью-Йорк Таймз» у Москві Біла Келєра просити у нього інтерв’ю в Одесі. Я їздив з американцем як редактор Іномовлення.

Завдяки роботі на радіві мені пощастило познайомитися з усима героями квітня 1990 року – першопрохідцями вільного всесвіту.

Дмитро Понамарчук

Отправить ответ

Оставьте первый комментарий!

avatar
  Subscribe  
Notify of