Українці дали бій кривавим військам Жукова і вийшли з оточення в урочищі Гурби.

НАЙГЕРОЇЧНІШИЙ БІЙ – НАЙНЕВІДОМІШИЙ

Священик-монах Марк зі Свято-Воскресенського Гурбинського монастиря на Повстанських Могилах як провідник столичних гостей.

 

Це була найбільша битва Української повстанської армії (УПА) під час Вітчизняної війни українського народу минулого століття. Битва точилася 21-25 квітня 1944 року.

Східний фронт Другої світової війни в Европі перемістився на захід, коричневі окупанти відступали, а в тилу червоних завойовників опинилася територія, споконвічна Українська. Село Гурби зараз майже на межі Рівненської, Тернопільської та Хмельницької областей.

Вперше армія без держави, як називають УПА, довела свою спроможність, бо застосувала тактику ешелонованої оборони, передні шанці приймали на себе основний удар, бійці із задніх шанців контратакували. Це вам не партизанка (ховатись у хащах-криївках і звідти атакувати), це тактика реґулярного війська.

На Волині був підстрелений совітський ґенерал Ватутін. Є версія, що УПА не плянувала ліквідації Ватутіна, все склалось, як на війні. Однак подейкують, що Жуков і самий Сталін зраділи смерті Ватутіна, який набував у червоній армії авторитету, що не радувало московських воєначальників. Українські вояки у лавах червоної армії складали близько 50% військових, якими командував ґенерал Ватутін.

Після нього на чолі І Українського фронту став кривавий Жуков.

Він кинув проти волелюбних українців 30-35 тис. армійців і добірних військовиків НКВД, які мали за плечима каральні операції проти народів Північного Кавказу. Карателями керував начальник внутрішніх військ НКВД Українського округу манкурт Марченко, за совітськими документами – Марченков.

За Україну, за її волю повстали 5 тис. бійців УПА. Бійцями були не лише українці; євреї, приміром, служили в УПА шевцями й лікарями. Загони захисників поповнили волинські хлопці від 14-ти до 17-ти років, що їх налічувалося до пів тисячі і їх упізнавали завдяки сидірам (білим торбинкам з харчами) за плечима, але їм геть бракувало зброї.

Про бійців УПА ходять легенди, багато з яких мають підґрунтя. Однією криївкою – завдовжки 180 м – водили навіть коней. КҐБ вимірював криївки до сантиметра, складав детальні креслення й надсилав комуністам Хо Ші Міна на війну з американцями.

Вояки УПА здатні були викривати московських аґентів на нюх – вони тхнули онучами і ваксою, натомість боєць УПА злегка пашів одеколончиком. Отаке було на ті часи розпізнавання свій-чужий.

Взагалі, волинські хлопці – це Божа дивина! Вони – вояки від Бога.

Досить сказати, що наслідками повстання Волинського полку в лютому 1917 року в Петроґраді виявилися крах трьохсотлітнього правління царів Романових і кінець Московії як імперії.

Тому у 40-х роках Московія сракою чула, на кого наразилася, тому вона за будь-що прагнула задушити опір, кинувши на Україну все що можна, знищуючи мирних старших і малих.

25 квітня 1944 року УПА вийшла з щонайменшими (як для таких битв Другої світової війни) втратами і продовжила боротьбу на Волині й Поліссі аж до 1956 року. У битві під Гурбами було знищено 900 червоних завойовників, стільки ж поранено. За спогадами учасника бою, легендарного командувача УПА Василя Кука, наші втрати становили близько сотні бійців, однак тисячі мирних жителів краю стали жертвами каральних операцій НКВД. Карателі вбивали, щоби звітувати Жукову великими цифрами.

Тому поминати слід третього дня після Великодня, а вшановувати варто завжди. На пляцу Меморіяльного комплексу «Героям Гурбинської битви» необхідно щороку проводити парад під знаменами УПА; приймати молодь у кадети й курсанти, зрештою вручати офіцерські погони та зброю. Про це говорили члени Спілки офіцерів України, які приїхали вклонитися героям УПА.

Виїзд на вшанування УПА 22 квітня 2018 року забезпечила Спілка офіцерів України в особі почесного голови СОУ, голови її Київської орґанізації капітана першого ранґу Євгена Лупакова, члена рухівської фракції українського парляменту ІІ скликання. У поїздці взяли участь курсанти Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Солдатський куліш на салі за зразком того, як готували в УПА, ще довго нагадуватиме про надзвичайно цікаву подорож до урочища Гурби на Волині разом із сивочолими офіцерами.

Дмитро Понамарчук.

Світлини Сергія Петрицького.

Член Спілки офіцерів України Микола Процюк розказує про Батька з УПА.
Свято-Воскресенський храм на Повстанських Могилах.
Божа захисниця Героїв УПА.
Голова Здолбунівської райдержадміністрації Сергій Кондрачук (праворуч) – економіст, 32 роки, колишній керівник редакції районного радіва (тобто суто мій колєґа), просто вразив історичною пам’яттю й затятістю збудувати величний пантеон у Грубах.
Дмитро Понамарчук

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о