ВЕЛИКЕ ЩАСТЯ

Визнання Української держави

Папа Бенедикт XV. Світлина у вільному доступі.

Шістнадцятого червня 1919 року Святий Престіл в особі Папи Римського Бенедикта ХV визнав Українську Народню Республіку.
Цього дня голова Директорії отримав листа від державного секретаря Ватикану кардинала П’єтро Гаспаррі: «Ватикан, 16 червня 1919. Н. Б. 91 667. Ексцеленціє! Святий Престіл отримав грамоту, якою Ваша Ексцеленція інформує, що Директорія Української Народньої Республіки призначила графа Михайла Тишкевича на Голову Надзвичайної Української Дипльоматичної Місії при Святому Престолі. Дякуючи Вашій Ексцеленції за цього ласкавого листа, я, зі свого боку, можу запевнити, що Святий Престіл, визнаючи, як належить, благородний характер української нації, піднесе свої молитви за її щастя у твердому переконанні, що право самовизначення, вже визнане для инших народів, які належали до колишньої російської імперії, буде визнано також для України. Мені дуже приємно запевнити Вашу Ексцеленцію, що граф Тишкевич, якому доручено цю місію, працює з тактом, який йому всі визнають. Користуюся з радістю цією нагодою, щоби передати Вашій Ексцеленції вислови моєї найбільшої пошани. П. Кард. Гаспаррі».
Михайло Тишкевич уважав цей лист офіційним визнанням України Апостольським престолом. Про це Тишкевич писав у листі від 12 листопада 1919 р. до голови надзвичайної дипльоматичної місії УНР у Вашингтоні Юрія Бачинського.
Головний Отаман вельми радів з приводу листа кардинала Гаспаррі. На початку липня 1919 р. у Чорткові в присутності уряду ЗУНР і президента Євгена Петрушевича він висловив задоволення тим, що Папа Бенедикт ХV прийняв його посла Михайла Тишкевича на приватній авдієнції, а також радість від листа Державного секретаря П’єтро Гаспаррі. Отець Жан Йосафат свідчить, нібито Петлюра вигукнув: «Яке велике щастя! Це ж повне визнання Української держави Католицькою Церквою».

Яна Гаранова

Кардинал П’єтро Гаспаррі. Світлина: Wikipedia.

 

 

Отправить ответ

avatar
  Subscribe  
Notify of