ПРАВОПИС

Історія репресованих слів і людей

Ми всі казали: «Індик» А в селі казали: «Гиндики».
«От село неасфальтоване! – сміялися ми. – Ну які гиндики»?

Ми сміялися з усього українського як другосортного. Ми й не помітили, як стали сміятися з України і не поважати її.

1991-го ми відновили Незалежність. Бо проголосили ще 1918 року. Увесь час до 1991-го ми були в окупації.

Відновили Незалежність – тепер треба відновити правопис!

1927 року у Харкові зібралися мовознавці зі всієї України. Вони представили світу свої спільні напрацювання – український правопис, у якому врахували особливості мови українців різних регіонів. 1928 року український правопис затвердив комісар освіти Микола Скрипник. 1929-го правопис ухвалила Українська Академія Наук.

У 30-тих роках, коли почалися репресії, цей правопис заборонили, а науковців арештували і розстріляли.

Репресували не лише українську інтеліґенцію. Репресували українські слова. Створили таблиці, у яких вказували заборонені українські слова, українську вимову: «Це слово буржуазно-націоналістичне».

Що ж це за слова такі – буржуазні?

Хитун. Знаєте, що це? Маятник. На маятник українці казали «хитун», але  відбулася заборона, бо в російській мові – «маятник», і в українців так повинно бути.

Винарня. Треба казати «винний завод», бо в російській мові так.

Индик. Треба казати «індик», бо це грамотно. Немає в російській мові слів на літеру «ы», тож в українській їх теж не повинно бути. «Индик» – це безграмотна форма, якою послуговуються забиті українські селяни.

І таких репресованих слів було безліч, як і людей (в Інтернеті є ці таблиці з буржуазними словами).

Такі нововведення відбувалися для того, щоб максимально наблизити українську мову до російської. Щоб показати, що українська мова – це різновид російської. Українці вимушені були жити в цій парадигмі багато років. І користуватися московським правописом , запровадженим таваріщами Сталіним, Кагановичем і Ко. До речі, ще й досі користуємося. До нього вносили певні зміни, але він – той же, Сталінський.

Чи вийшло наблизити за допомогою совіцького правопису українську мову до російської? Так. Трохи. Однак, все одно це не врятувало ситуації. Мовознавці стверджують, що найближчі до української мови: білоруська (29 спільних рис), чеська, словацька (23), польська (22). З російською 11 спільностей. Це за Тищенком. В инших мовознавців – инші критерії та цифри. Проте всі приходять до спільної думки, російська мова за схожістю до української стоїть якнайдалі серед споріднених мов.

Власне через самобутню вимову розстріляли майже всіх укладачів правопису. Серед постраждалих такі постаті:

Агатангел Кримський – мовознавець, поліглот. Знав 60 мов. Звинувачений в антирадянській націоналістичній діяльності. Знищений.

Олена Курило – мовознавець, діалектолог, уклала український термінологічний апарат. Визнана «виразним представником… контрреволюційної програми української буржуазії в українському мовознавстві». Знищена.

Олекса Синявський – мовознавець, професор трьох університетів, Досліджував внутрішні закони української мови, редактор остаточного тексту правопису. Убитий.

Євген Тимченко – академік, поліглот, спеціаліст зі санскриту та порівняльного мовознавства. Звинувачений у контрреволюційній націоналістичній діяльності. Арештований.

Всеволод Ганцов – мовознавець, автор розділу «Фонетика». Його звинувачення не містило ворожої націоналістичної діяльності. Слідчі так і казали – «автор українського правопису». Пройшов 17 років концтаборів ГУЛАГу.

Григорій Голоскевич – мовознавець, укладач найповнішого (40 тис. слів) українського словника, що вийшов друком 1930 року. Звинувачений у контрреволюційній діяльності. Арештований. Загинув у тюрмі.

Борис Ткаченко – мовознавець. Науковий співробітник Академії Наук, викладач. Розстріляний трійкою НКВС.

Радянська влада боялася української мови, як вогню. Бо мова – це свідомість. Українська мова – це незалежність у всіх проявах. Українська мова – це головний свідок у справі «Москва – не Русь». Прямі нащадки Руси – українці, й одними з перших вам про це скажуть мовознавці.

Насправді, Незалежність ми відновлюємо лише тепер. Історичну пам’ять відновлюємо лише тепер, а правопис – це теж наша історія і її треба відновити. Тепер. Хоча озвучувати цю тему почали ще в 90-тих.

Не бійтеся. Ніхто вас не примушуватиме одразу говорити  за нормами відновленого правопису. Чи відчуло суспільство якусь напругу чи труднощі з нещодавнім поверненням нашої літери «ґ»? Не відчуло. Так і тут. Існуватимуть паралельні форми.

Особисто я в цьому питанні хочу довіритися мовознавцям.

Лариса Ніцой.

Лариса Ніцой

Отправить ответ

avatar
  Subscribe  
Notify of