ПАШПОРТ БЕЗ "НАЦІОНАЛЬНОСТІ"

ПРО РУХ ГОВОРЯТЬ, І НА ТОМУ ДЯКА…

Стрімко насувається 30-річчя Народного Руху України, тому дедалі більше він згадуватиметься до місця і всує.
Перша дата вже небавом.
Першого листопада 1988 року звітньо-виборчі збори комуністичної організації київських письменників схвалили пропозиції щодо створення ініціятивної групи сприяння перебудові. Новий склад партійного комітету затвердив ініціятивну групу з розгортання руху сприяння перебудові. Про це повідомила 17 листопада 1988 року “Літературна Україна” у безавторській замітці.

Пані професорка Ірина Фаріон – авторитетна людина. Її слову вірять. Тому особливо прикро за неточність. Авторитетна націоналістка стверджує, наче 1996 року саме з ініціятиви Руху у пашпорті було скасовано графу «національність».

Як відомо, 1996 року ухвалювалася Конституція України.
А Положення про пашпорт громадянина України (без національности) було затверджено постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року. Тому в пашпортах зразка 1993 року графи «національність» не було й не могло бути. 1996 року це питання не розглядалося, тим паче при ухваленні Конституції.

1992 року урядовий проєкт Положення про пашпорт громадянина України презентував у Верховній Раді заступник міністера юстиції Василь Онопенко, який потім став головою соціял-демократичної партії. Прем’єром був безпартійний космополіт Вітольд Фокін.

Василь Онопенко заявив у Верховній Раді, коли ухвалювалося Положення про пашпорт: «Оскільки паспорт є документом, що засвідчує особу власника, то він не містить таких даних, як сімейний стан, наявність дітей, військовий обов’язок громадянина, його НАЦІОНАЛЬНІСТЬ і таке инше».

За графу «національність» виступили депутати-члени Народної Ради Степан Пушик і Михайло Горинь (УРП); натомість Михайло Косів (Рух) і Степан Хмара (УКРП) пропонували компромісний варіянт – за бажанням ставити національність.

Сільський лікар Мирослав Мотюк (Рух) категорично віщував: «Такий пашпорт [без національности] утвердив би космополітичний підхід до всих проблем розбудови Української держави і тим самим узаконив би на певному рівні зрусифікований статус, перш за все українців, ув яких би виник сумнів у доцільності національного відродження, а з часом – і існування держави Україна за певних несприятливих історичних обставин».

Лиш один депутат-рухівець із Закарпаття, 28-річний адвокат Віктор Бедь, сказав: «Ця графа не потрібна у пашпорті».
Проти графи виступив і шахтар Василь Козаренко з Луганщини (група «Промисловці»). Ось і все.

Загалом за пашпорт без графи «національність» проголосували 257, а в залі зареєструвалося 348 народних депутатів.
І було це 1992-го, дозвольте нагадати, а не 1996 року.

Рух – легенда, тому мітів про велику історичну силу буде ще чимало.

Дмитро Понамарчук.

Дмитро Понамарчук

Отправить ответ

avatar
  Subscribe  
Notify of