ВЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ І ПІСЛЯ СМЕРТИ ЯТРИТЬ КОМУНІСТІВ – 

учорашніх, нинішніх, прийдешніх

Фрагмент історії, який корисно буде знати у зв’язку з обранням нового Президента.

Ознайомлення з виставкою «Лідери Нації. Вячеслав Чорновіл» у Національному музеї історії України напрочуд цікаво провів 30 березня один з її кураторів – науковий співробітник відділу історії Незалежної України Олександр Лук’янов.

Молодий науковець глибоко в темі. Втім одне різонуло вухо – Кравчук наче запропонував Вячеславові Чорноволу очолити уряд після президентських виборів 1991 року.

Молодий науковець – розумна людина, він переадресував цю тему мені.

Ця нісенітниця з’явилася в обігу після вбивства десь за років з п’ять, а раніше не зустрічалася – тим паче, коли Вячеслав Чорновіл був на Землі.

Нісенітниця повторюється й набирає обертів щораз – від дати до дати: від дня пам’яти до дня народження.

І ось коли слава вбитого Вячеслава Чорновола перевершила «славу» живої «легенди» – першого президента Кравчука, терпець одвічно вчорашніх урвався, й вони нагло поширюють чутку про пропозицію, яку нібито зробив Кравчук узимку-навесні 1992 року.

Професор Василь Деревінський, основоположник Чорноволіяни в історичній царині, пише: «На підставі опрацювання комплексу документів і мемуарів можу з певністю говорити, що Л. Кравчук не пропонував В. Чорноволу очолити уряд».

То НАВІЩО качка Крачуку? Адже він не спростовує, а навпаки – підкидає хмизу до брехливого багаття.

Влітку 2018 року на зустрічі в редакції марчуківської газети «День», відповідаючи на конкретне запитання, Кравчук наче пригадує:

«Я йому [Вячеславові Чорноволу] тоді запропонував посаду прем’єр-міністра України. Він відмовився. Я кажу: «Так я зараз запропоную посаду голови адміністрації, він теж відмовиться…»

Тим самим Кравчук прагне виставити Вячеслава Чорновола боягузом заднім числом.
Мов, бачте, я герой, а Вячеслав Чорновіл – боягуз; мов, як був я президентом, то зробив «героїчну пропозицію», а Вячеслав Чорновіл, що програв президентські вибори, злякався.

Свідок тих подій журналіст, народний депутат (1998-2002) Ігор Гавриловз цього приводу каже: «Слушна думка: згуртувати навколо себе комуняк, полякати, але безпосередньо пропозицій не робив».

Сам знаю, що хитрий лис Кравчук і не на таке здатний був – полякати депутатів-комуністів загрозою висунути антикомуніста на керівництво виконавчою владою у посткомуністичній країні.

Ігор Гаврилов згадує ті часи: «Не будьте наївними, Кравчук би вдавився від одної думки про таке, якщо і сказав десь, то для того, щоби комуняк згуртувати перед такою небезпекою для них».

На 100 відсотків я переконаний, що Вячеслав Чорновіл прийняв би пропозицію бодай задля того, щоби зійти на трибуну популяризувати національно-демократичні ідеї. Трибуна – це мрія для такого антикомуніста, як Вячеслав Чорновіл, а виступи й інформація – це потужна зброя, про яку добре знав Вячеслав Чорновіл і яку використовував сповна, лупаючи комуністичну скалу.

Тому пропозиції не було, бо Кравчук понад усе боявся антикомуніста, що посів друге місце на президентських виборах.

Так само на 100 відсотків я переконаний, що Вячеслав Чорновіл не був би затверджений на посаду прем’єра комуністичною Верховною Радою.

А ось президент Кравчук міг боятися, що Вячеслав Чорновіл, не дай Бог, одразу погодиться йти на прем’єра – бодай задля трибуни, тому й не розтуляв рота на цю тему.

Політичні лузери – це осереддя Кравчуківської команди, саме вони стали паплюжниками Вячеслава Чорновола. І я мушу назвати їх поіменно:

давній сподвижник комуніста Кравчука, лютий ненависник антикомуніста Вячеслава Чорновола поет Дмитро Павличко – на мою думку, справдешній автор нісенітниці;

академік Ігор Юхновський – діяч з обойми Кравчука-Кучми;

історик Юрій Шаповал, колишній співробітник Секретаріату Руху, затятий прибічник націонал-комуністів на світанку Народного Руху, що люто ненавиділи антикомуніста Вячеслава Чорновола;

генерал СБУ Марчук – той, що зголосився стати після вбивства Вячеслава Чорновола «батьком» націонал-демократів, допоки Кучма не призначив його між першим і другим туром президентських виборів 1999 року секретарем РНБО як такого, що посів третє місце у першому турі;

його колега генерал СБУ Скіпальський, друзяка Віктора Ющенка, що на гаслах національної демократії став президентом 2004 року.

Коли ж професор Василь Деревінський спитав першого голову Руху Івана Драча, чи правда, що президент Кравчук пропонував пост прем’єра Вячеславові Чорноволу, то поет послав до иншого поета – Павличка.

Коло замкнулося.

P.S. За день до 20-х роковин Вячеслава Чорновола недільна телепередача «ТСН-Тиждень» подала начерк під претензійним заголовком «Дорога на Банкову: як Чорновіл відплатив Кравчуку за поразку на виборах 1991 року», але то вже зовсім инша історія – як саме й чи «відплатив»…

Дякую за супровід і натхнення Elkhan Nur Qubadli та Andriana Bila.

Дмитро ПОНАМАРЧУК

Дмитро Понамарчук

Отправить ответ

avatar
  Subscribe  
Notify of